Суд присяжних Октябрського районного суду м.Полтави розглянув кримінальне провадження щодо громадянина К.

23.09.2019 року судом присяжних Октябрського районного суду м. Полтавиу кримінальному провадженні, що надійшло 15.05.2018 року, засуджено громадянина К за ч. 4 ст. 358 КК України за обвинуваченням у використанні підробленого паспорту померлого та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. У зв’язку з повним відбуттям покарання, зважаючи на терміни попереднього ув’язнення К з 25.02.2018 року по 23.09.2019 року він був звільнений з-під варти в залі суду.

За обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне придбання та зберігання 11 патронів) та за ст. 348 КК України ( замах на життя працівників правоохоронних органів) громадянина К судом присяжних було виправдано, оскільки не було доведено наявності складу вказаних злочинів.

Судом присяжних безпосередньо сприйнято та проаналізовано як кожен окремий доказ, так і їх сукупність, а  також взаємозв’язки доказів між собою на засадах змагальності сторін.

Суд жодним чином не спростовував можливу наявність підстав для проведення обшуку у Кза підозрою в участі у міжнародній злочинній організації у кримінальному провадженні за процедурою «перейняття», яке триває (його результати суспільству не представлені, позаяк минуло більше трьох років).

Однак, констатував істотні порушення щодо процедури його проведення, визначені в правовому полі України, зокрема, ст. 236 КПК України, а також положень ч. 1 ст. 5-1, ст. 8, ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію».

При цьому суд вважав доведеним і таким, що не викликає жодних сумнівів те, що громадянина К одразу не повідомили про наявність дозволу суду на обшук його помешкання, уповноважені слідчі до його дверей спочатку навіть не підходили, ніхто не представлявся працівниками правоохоронних органів, посвідчень не показував, форменого одягу поліції чи прокуратури ніхто зі слідчих та прокурорів не мав, цивільний одяг також не мав жодних вирізняючих позначень.

І це по тому, що ніхто навіть не перевіряв наявності у К зареєстрованої зброї та він лише підозрювався в кримінальних правопорушеннях в сфері ІТ технологій, а не злочинів проти життя та здоров’я.

Натомість, залучені до проведення обшуку спецпризначенці, перевдягнувшись в польову форму давно реорганізованого на той час МНС та повідомляючи про пожежу, «вламувались» до К. в квартиру, гучно стукаючи у двері. Потім ті ж особи повідомляли про прихід сусідів і знову про пожежу та необхідність відчинити двері. Тобто, спецпризначенці «Корд» вочевидь свідомо вводили К. в оману, тим самим приховуючи дійсні наміри щодо проведення обшуку, по тому що одразу не мали жодних законних підстав для його затримання. 

Це аж ніяк не узгоджується із визначеною чинним законодавством процедурою проведення обшуку та затримання громадян України.

Відтак, обстановка, що склалася тоді, за відсутності задимлення чи інших очевидних ознак пожежі, гучного тривалого «вламування» в двері групи невідомих осіб в очевидно незрозумілому одязі, в умовах війни на Сході України та складної криміногенної ситуації, відсутності обізнаності про пожежу з боку оператора пожежної охорони, давали підстави громадянину К припускати наявність посягання на нього та його житло.

Отож бо, зробивши один попереджувальний постріл в нижню частину своїх дверей, громадянин К помилково припускав наявність суспільно небезпечного посягання, хоча його реально і не було. При цьому шкоди нікому не заподіяв та стороною обвинувачення не доведено, що він усвідомлював або міг в тій обстановці усвідомлювати помилковість свого припущення. Суд звернув увагу також на те, що відеозаписи спецоперації до проведення пострілу суду надані не були, відтак усі сумніви тлумачив на користь обвинуваченого.

Тому громадянин К вочевидь діяв у стані уявної оборони, передбаченому ст. 37 КК України, що виключає кримінальну відповідальність за інкримінованою йому ст. 348 КК України.

Водночас обвинувачення останнього за ч. 1 ст. 263 КК України про незаконне придбання боєприпасів – 11 бойових патронів 7,62х39 не містить жодних відомостей та доказів щодо місця, часу та обставин такого придбання, осіб у кого придбав, що суперечить засадам діяльності сторони обвинувачення в частині встановлення усіх обставин, що входять до предмету доказування.

Не вказаний в обвинуваченні та не доведений і період незаконного зберігання вказаних боєприпасів К.

Ці боєприпаси не були відкриті стороні захисту та суду, що в силу положень ч. 12 ст. 290 КПК України позбавило суд права допускати їх як докази.

Доволі сумнівною, на думку суду, була і процедура їх вилучення, позаяк вони вилучались через певний проміжок часу після затримання, коли в приміщенні були озброєні, можливо зброєю з аналогічними боєприпасами, спецпризначенці та інші особи.

Саме ці боєприпаси не були детально оглянуті та сфотографовані, хоча інші, вказані в протоколі речі та предмети фотографувались, навіть детальною зйомкою. Не вказано і конкретне місце вилучення цих патронів, зважаючи, що вміст карабіна МКМ - 10 патронів, а один за версією слідства був відстріляний, тому один з патронів теоретично мав знаходитись в стволі карабіну через автоматичну подачу патрону після пострілу, однак про це жодним чином не йдеться ні в протоколі обшуку, ні в обвинуваченні.

Під час проведення експертизи вирізняюче ці патрони від мисливських боєприпасів маркування на дні гільзи теж не сфотографоване на кожному патроні.

Таке маркування не було сфотографовано і на гільзі, вилученого з квартири громадянина К патрона під час обшуку, проведено лише через 5 годин після його затримання, за попереднього проведення в цій же квартирі іншого обшуку за участю великої кількості учасників, в тому числі, правоохоронців іноземних країн та без участі К., який утримувався в іншій квартирі. Крім іншого, відсутні відомості про огляд зброярного сейфу громадянина К, вміст якого, на думку присяжних, має суттєве значення, з огляду на ці обставини.

Відтак наявність предмету злочину, як ознаки об’єкту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, не доведено поза розумним сумнівом.

Також суд враховуючи засади юридичної визначеності, не вбачаву діях К і суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, позаяк він мав чинний дозвіл на зберігання та носіння карабіну МКМ, відтак мав право за цим дозволом зберігати і носити також і патрони до нього. Окремий дозвіл для патронів при цьому законодавством не передбачений.

Вилучені патрони 7,62х39 не є бронебійними, трасуючими, з підвищеними пробивними здібностями, за зовнішніми ознаками вочевидь не відрізняються від аналогічних мисливських. Наявне маркування у цифровому позначенні не закріплене в доступних для громадян нормативно-правових актах, що суперечить засадам юридичної визначеності та має виключати кримінальну відповідальність особи.

При повній подібності таких мисливських і бойових патронів, які однаково підходять для зброї, на яку особа має дозвіл, у разі встановлення мети їх використання для захисту свого життя, нівелюється і така обов’язкова ознака злочину як суспільна небезпечність.

На запитання суду присяжних, особи, які проводили навчання громадянина К правилам поводження з вогнепальною зброєю та його екзаменували не змогли назвати відмінності цих патронів, відтак і навчити цьому К.

Враховуючи викладене, суд присяжних прийшов до висновку, що в ході розгляду справи не було наведено суду доказів, які б поза розумним сумнівом забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення у діях К складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 та ст. 348 КК України, тому за цією частиною обвинувачення його визнано невинуватим та виправдано.

При постановленні вироку судом враховувались вимоги Конституції України, норми Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, правові позиції Верховного Суду, вимоги Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Європейської Конвенції про видачу правопорушників, практика Європейського суду з прав людини.

Наразі вирок суду не набрав чинності та може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів.

З повним текстом вироку можна ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень за №554/3560/18.

Прес-служба суду.