Суд постановив виправдувальний вирок пенсіонеру з Полтави, провина якого у заподіянні смертельних тілесних ушкоджень не була доведена

08 квітня 2025 року Октябрський районний суд м. Полтави постановив виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки не було доведено, що обвинувачений М. - пенсіонер з Полтави заподіяв тяжкі тілесні ушкоджень, які потягли смерть його сусіда.

Згідно з обвинувальним актом, М. обвинувачувався у заподіянні 03.03.2023 року з 22.40 по 22.40 годин у одній з квартир міста Полтави тяжких тілесних ушкоджень потерпілому Л, що потягли його смерть, після спільним із ним та раніше судимою особою вживання спиртних напоїв.  

При вирішенні питання про достатність встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд керувався стандартом доведення (стандартом переконання), згідно з яким ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред’явленим обвинуваченням.

Версія обвинувачення про вчинення злочину пенсіонером М. не пояснювала всі встановлені судом обставини, можливими були й інші версії, зокрема, щодо причетності до вчинення злочину раніше судимого за аналогічні злочини, який теж перебував у квартирі потерпілого.

Суд врахував, що обвинувачений М. своєї провини не визнав та категорично заперечував, що заподіював потерпілому будь-які тілесні ушкодження. При цьому сам викликав та супроводжував працівників поліції, жодних підозр за зовнішніми ознаками не викликав. У нього жодних знарядь злочину не вилучено, на його тілі слідів, характерних для спричинення кому-небудь тілесних ушкоджень під час освідування не виявлено, зокрема, на руках та голові. Судово-медична експертиза обвинуваченому стороною обвинувачення не ініціювалась і проведена не була.

На місці події не виявлено доказів, які би свідчили про те, що саме М. наносив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та мав для цього якісь мотиви. Жоден із допитаних судом свідків про це не вказав.

Замість ретельного збору, аналізу та оцінки доказів у спосіб, визначений КПК України, сторона обвинувачення вдалась до припущень та спрямування до суду обвинувачення, за якого залишились неперевіреними інші версії події та не спростованою позиція обвинуваченого, у зв’язку з чим його винуватість не була доведена поза розумним сумнівом.

При цьому на фотознімках з освідування, у раніше судимого свідка вбачались округлі червоні плями, схожі на садна в області голови, почервоніння й припухлості рук, що також підтвердив інший свідок.

Висновки судово-медичних експертиз прямо вказують на можливість настання смерті потерпілого з 21 години 03.03.2023 року та можливість спричинення йому тілесних ушкоджень до 3-х годин до настання його смерті, тобто приблизно о 18 годині 03.03.2023 року, коли раніше судимий свідок К. ще перебував у квартирі потерпілого та заволодівав його речами: мікрохвильовою піччю та мобільними телефонами, які в подальшому задав до ломбарду, а кошти використав на власні потреби. Цього свідок і сам не заперечував у судовому засіданні. На светрі означеного свідка, вилученому у день виявлення трупу, знайдено сліди крові, які можуть походити від потерпілого. У другій половині березня 2023 року, під час активної фази досудового розслідування він зник з міста Полтави та області, був відсутній до червня 2023 року. Справа за фактом заволодіння речами потерпілого 28.04.2023 року слідчим була закрита.

Така послідовність подій у сукупності з встановленими конкретними обставинами справи, з точки зору стороннього поінформованого спостерігача, навертає на думку про можливе приховування неефективного розслідування справи на початковому етапі без належного відпрацювання можливої причетності до злочину свідка К., притягненням до кримінальної відповідальності пенсіонера похилого віку й забезпечення таким чином успішної статистичної звітності з розкриття тяжкого злочину.  

З повним текстом вироку можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 554/5917/23.

Пресслужба суду