Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Кримінальним законодавством України регламентована низка заходів кримінально-правового впливу на суспільно небезпечні посягання з боку фізичних осіб. Системний аналіз положень Загальної й Особливої частин Кримінального кодексу України (далі — КК) дає підстави зробити висновок, що за своїм характером ці заходи можуть бути як каральними, так і некаральними.
До каральних заходів кримінально-правового характеру належать різні за ступенем своєї суворості покарання. Некаральні заходи кримінально-правового характеру становлять примусові або заохочувальні заходи, або такі заходи, що засновані на гуманістичних засадах чи недоцільності здійснення подальшого кримінального провадження. Останні, з огляду на їх взаємозв’язок із кримінальною відповідальністю, поділяються на заходи, що реалізуються лише через кримінальну відповідальність або виключно поза межами такої відповідальності.
На сьогодні кримінальний закон України регламентує
такі види кримінально-правової конфіскації:
1) конфіскація майна як додаткове покарання (статті 52, 59 КК);
2) конфіскація, що безпосередньо визначена у санкціях статей Особливої частини майна (зокрема, про таку конфіскацію йдеться у статтях 176, 177, 201, 203-1, 204, 209, 216, 229, 240, 244, 246, 248, 249, 300, 301, 305, 306, 332, 334, 361–362, 363-1 КК) ;
3) спеціальна конфіскація, визначена Загальною частиною КК Украї-
ни (статті 96-1, 96-2 КК);
4) конфіскація майна як захід кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб (примусове безоплатне вилучення у власність держави майна юридичної особи, яке застосовуватиметься судом у разі ліквідації юридичної особи згідно КК) (ст. 96-6, 96-8 КК).
Зважаючи на систему кримінально-правових заходів, що склалася в кримінальному праві України, конфіскацію майна як вид покарання віднесено до примусових каральних кримінально-правових
заходів; спеціальну конфіскацію, передбачену як Загальною, так і Особливою частиною Кримінального кодексу України, – до примусових некаральних інших кримінально-правових заходів; конфіскацію майна юри-
дичної особи – до окремого виду примусових кримінально-правових заходів, що застосовуються до юридичної особи. Кримінальний кодекс 2001 року спочатку містив лише два види конфіскації: конфіскацію майна як вид покарання та спеціальну конфіскацію як інший, відмінний від покарання, кримінально-правовий захід, що передбачений в санкціях окремих статей Особливої частини КК України. Із прийняттям Закону України від 18 квітня 2013 року No 222-VII у законодавстві в Загальній частині КК на нормативному рівні закріплена спеціальна конфіскація, яка передбачається також у санкціях статей. Особливої частини у вигляді терміну «спеціальна конфіскація». І нарешті, Законом України від 23.05.2013 No 314-VII до КК України введено низку кримінально-правових заходів до юридичних осіб, серед яких визначено конфіскацію майна юридичної особи, яка застосовується як додатковий кримінально-правовий захід до ліквідації юридичної особи. З огляду на останні зміни кримінального законодавства, спеціальну конфіскацію як кримінально-правовий захід умовно можна поділити на спеціальну конфіскацію, визначену Загальною частиною КК України, спеціальну конфіскацію, яка передбачена в Особливій частині КК України.
Спеціальна конфіскація, передбачена в Загальній частині КК України, полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, ви-
значених Кодексом, за умови вчинення злочину, передбаченого статтею 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 розділу XVII Особливої частини КК, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки
діяння, передбаченого зазначеними статтями. Ознаками цього виду спеціальної конфіскації є: обов’язковість (занаявності передбачених законом підстав); примусовий характер; предмет конфіскації вилучається у власність держави; безоплатність; її предметом можуть бути гроші, цінності або інше майно; вилученню підлягає в тому числі перетворене майно або грошова сума, що відповідає вартості майна (еквівалентна конфіскація); застосування виключно за рішенням суду; застосування при ухваленні обвинувального вироку щодо фізичної особи або при винесенні рішення, яким констатується факт учинення суспільно небезпечного діяння за відсутності ознак складу злочину (недосягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, неосудність тощо); застосування при звільненні особи від кримінальної відповідальності (окрім звільнення у зв’язку із закінченням строків давності); може мати місце при засудженні особи за вчинення злочину у співучасті та/або незакінченого злочину (крім готування до злочину невеликої тяжкості); може бути призначена судом у випадку застосування ст. 69 КК; очевидно, у випадку застосування ст. 80 КК рішення суду про застосування спеціальної конфіскації виконанню не підлягає; при призначенні покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків спеціальна конфіскація за кожен злочин застосовується окремо; не підлягає подальшому виконанню у разі усунення караності діяння, за яке особа засуджена; застосовується при звільненні особи від покарання (частини 3-4 ст. 74, ст. 97 КК); не враховується при вирішенні питань щодо судимості; обсяг спеціальної конфіскації не може бути предметом угоди у кримінальному провадженні; застосовується за умови вчинення злочинів, передбачених статтями 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 КК.
Спеціальна конфіскація, передбачена в Особливій частині КК України – сукупність прийомів і способів здійснення кримінально-правового впливу, яка застосовується судом одночасно з призначенням покарання,
до особи, що вчинила злочин (кримінальний проступок), з метою попередження можливості вчинення діяння у майбутньому. Цей вид відрізняється від попереднього виду спеціальної конфіскації наступним:
1) цей захід застосовується виключно за умови вчинення злочину (кримінального проступку), інший – і при вчиненні об’єктивно протиправного діяння;
2) суб’єкт застосування – виключно засуджена особа, на відміну від спеціальної конфіскації, визначеної в Загальній частині КК де суб’єкти – також і підозрюваний, обвинувачений та інші особи, які виконують різні процесуальні ролі;
3) предметом спеціальної конфіскації, передбаченої Особливою частиною КК України, можуть бути не тільки гроші, цінності або інше майно, але й предмети, які не мають деяких ознак майна;
4) зазначена конфіскація застосовується виключно вироком суду, що виключає можливість оформлення іншими процесуальними рішеннями, зокрема ухвалою;
5) на відміну від аналогічного кримінально-правого заходу, передбаченого в Загальній частині, зазначений захід може застосовуватися як на диспозитивних, так і імперативних засадах у залежності від того, чи визнає законодавець спеціальну конфіскацію обов’язковою, чи надає суду право, з урахуванням обставин злочину та специфіки предмета спеціальної конфіскації, вирішувати питання про застосування спеціальної конфіскації на власний розсуд.
Конфіскація майна юридичної особи – окремий вид конфіскації майна, яка не є покаранням, а є одним з видів кримінально-правових заходів щодо юридичних осіб, визначених у розділі XIІ «Заходи
кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб», який набув законної сили з 1 вересня 2014 року. Цей вид конфіскації полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна юридич-
ної особи і застосовується судом у разі ліквідації юридичної особи згідно з Кримінальним законом України.
Отже спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
ТУ ДСА України
в Полтавській області
_03_03.png)
