ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ТА ДОПУСК ДО РОБОТИ.

       Перш за все, роботодавці мають щодо кожного працівника, який був мобілізований, визначити дату відправлення у військкомат для проходження служби і брати її до уваги при визначенні дати прибуття працівника на роботу.

Але може виникнути ситуація, коли рік із час мобілізації минув, а працівник до роботи не приступив.  Очевидно, у разі якщо працівник відсутній на роботі і роботодавець не має відомостей про місце його перебування, у табелі обліку використання робочого часу слід проставляти відмітку про відсутність працівника з нез’ясованих причин.

Радимо роботодавцеві не поспішати звільняти працівника, який не прибув на роботу через рік після його мобілізації (тим більше законних підстав для звільнення такого працівника нема).

Насамперед потрібно з’ясувати, чому працівник не приступив до роботи:           - звернутися письмово із відповідним  запитом до військкомату, через який    був мобілізований працівник;

- під час телефонної розмови з ним, родичами;

- в державних органах реєстрації актів цивільного стану;

- органах охорони здоров’я;

- житлово-експлуатаційних організаціях. 

Якщо працівник із власної вини не прибув на роботу у встановлений строк, роботодавець застосовує норми КЗпП, як вчинення працівником прогулу без поважних причин. Тобто роботодавець має запропонувати працівникові надати письмові пояснення з приводу неявки та ухвалити рішення щодо дисциплінарної відповідальності працівника з урахуванням поважності причин його відсутності.

Якщо працівник прибув на роботу пізніше ніж через рік із часу його мобілізації з вини посадових осіб Збройних Сил України або інших військових формувань, де він проходив службу, і це підтверджено відповідними документами, роботодавець має допустити такого працівника до роботи з дати його прибуття, однак законних підстав для оплати днів, коли працівник був незаконно відсутній, у роботодавця нема.

Законодавством не визначено обов’язків громадян або військового комісаріату повідомляти роботодавця про звільнення військовослужбовця в запас. Відповідно  і не передбачено документа, який би надавався працівникові для пред’явлення за місцем роботи. Зазвичай військкомат надає довідку (витяг з наказу), у якій вказується період, протягом якого військовослужбовець проходив службу. Основним документом усе ж слугує правильно оформлений військовий квиток. Запис про звільнення у зв’язку з демобілізацією виконують на третьому аркуші військового квитка. Там же роблять і запис про те, коли й куди зобов’язаний прибути демобілізований після звільнення з військової служби.

Наприклад:

12.          25.03.2015 на підставі наказу КПС ЗСУ

       від 15.03.2015 № 105-ПМ

       звільнений (демобілізований)

       в запас і направлений до Полтавського ОМВК.

      До місця  призначення

      зобов’язаний прибути і стати

      на військовий облік  26.03.2015

      Командир частини   підпис Л.М.Логвиненко

      М.П.

Після того як звільнений військовослужбовець стане на військовий облік, на 28- аркуші військового квитка буде зроблено відповідну відмітку.

Якщо демобілізований працівник прибув на підприємство, треба засвідчити той факт, що він став до роботи. Із цією метою роботодавець може видати наказ:

При підготовці наказу, потрібно:

1) перевірити чи перебуває працівник на військовому обліку.  Працівник має стати до роботи в день, наступний за днем взяття його на військовий облік (якщо не виникли інші обставини), але не пізніше наступного дня за днем, коли спливає гарантований статтею 119 КЗпП рік, протягом якого зберігалося робоче місце працівника;

2)  упевнитися, чи в змозі працівник виконувати доручену йому роботу              ( на підставі статті 169 КЗпП, або в ході усної бесіди).

Бажано щоб працівник написав заяву про допуск його до роботи у зв’язку з демобілізацією з військової служби. Ця заява слугуватиме підставою для видання відповідного наказу.

Завідувач сектору кадрової  роботи                                  Ю.В.Пономаренко